Кіно у Старому Білоусі

Фільм розповідає про долі мешканців дворянськіх садиб Чернігівського повіту на прикладі кількох з них. У центрі оповіді – доля родини Павла Григоровича Березовського, яка мешкала у селі Старий Білоус поблизу Чернігова. У фільмі знайдуть відображення події лютого- березня 1918 року – буремної епохи для нашого суспільства. Ця епоха постукала у двері кожної оселі - символічний стукіт розпочинає фільм. Покоївка Настя будить серед ночі своїх господарів у с. Старий Білоус, щоб попередити про небезпеку – готується погром садиби місцевими «революціонерами». У Чернігові на той час вже діють Совєти, які через своїх представників керують «на місцях» - у селах повіту.

 

Вірний кучер Опанас допомагає родині з двома маленькими дітьми зібратися, і, уникнувши озброєних нападників, вивозить господарів до міста.

Так цієї ночі українське суспільство розкололося на десятки років вперед - і не за класовою ознакою, як це тлумачила згодом радянська пропаганда, а за людськими якостями. Одні грабували і вбивали, нехтуючи елементарними нормами моралі, інші рятували, як Настя Протченко та Опанас Пузей , зберігаючи протягом життя майже родинні стосунки з колишнімі «експлуататорами».

Автори фільму заповзялись відобразити кілька точок зору на історичні події, як часових, так і ідейних. Лунають фрагменти голосів з минулого – щоденників, листів, та з сучасності - жителів с. Старий Білоус та навколишніх сіл.

Варто додати, що важливу емоційну роль у фільмі грає музичний супровід, і авторська музика не лише ілюструє відображені події, а й є продовженням родинних традицій.

В будинку Павла Григоровича Березовського багато десятиліть містилася школа, і практично всі корінні мешканці Старого Білоуса тут вчилися – і нащадки тих, хто рятував, і, ймовірно – нащадки тих, хто громив, або ж співчував погромам. Але тепер усім врешті потрібно навчитися порозумінню.

Переважна більшість дворянських садиб , про яких іде мова у фильмі, не збереглась, деякі зазнали в своїх стінах дивовижну « зміну декорацій», як наприклад. у с. Левоньки, де в садибі дворян Молявок нині розміщено відділення обласної психоневрологічної лікарні. В будинку Комаровських, що у с. Трудовому ( історична назва - Білоцерківка) містився сільський клуб; у будинку Дзвонкевичів на хуторі Погорілки поблизу Старого Білоуса тривалий час були розташовані війскові служби.

Загалом же фільм « Згадуючи минуле» висвітлює складну, суперечливу і драматичну історію нашої країни. Адже не листопад 1917 р., а саме зима 1918 р. мала фатальні наслідки для сучасного і майбутнього України. Бій під Крутами, неузгодженість між державними діячами УНР, штурм Києва загоном Муравйова, масові погроми дворянських садиб, - всі ці події призвели до втрати історичного шансу консолідації українського суспільства. І гіркі плоди цього процесу, на жаль, ми пожинаємо і досі. Саме тому є сенс і потреба згадати минуле.

Чернігівська районна газета "Наш край" рубрика "ЗГАДУЮЧИ МИНУЛЕ" e-mail: Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить